№8 - 20.02.08 Актуальні запитання-відповіді щодо реалізації платником податку права на податковий кредит Чи має право батько (мати) на податковий кредит за навчання студента, який паралельно працює й одержує заробітну плату? Згідно з п. 1.16 Закону N 889-IV податковий кредит – це сума (вартість) витрат, понесених платником податку. Оскільки студент працює та одержує заробітну плату, то він є платником податку з доходів фізичних осіб. Виходячи з норм цього Закону, такий працюючий студент має сам подати декларацію з метою одержання податкового кредиту на навчання у межах одержаної ним протягом звітного податкового року (2007 р.) заробітної плати. У такому випадку батьки студента, який працює і одержує заробітну плату, не мають права на нарахування податкового кредиту за його навчання. Чи може платник податку при реалізації права на податковий кредит підтверджувати сплату вартості навчання довідкою вузу, а не квитанціями? Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону N 889-IV до складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат, тобто платіжними документами. Оскільки довідка вузу про те, що на рахунок навчального закладу надійшли кошти за навчання певного студента, не є платіжним документом, то право на нарахування податкового кредиту слід підтверджувати виключно зазначеними Законом N 889-IV платіжними документами. Якщо студент працював під час виборчої кампанії один день на виборчій дільниці, то чи мають його батьки право на податковий кредит щодо оплати навчання? Законом N 889-IV встановлено обмеження щодо неперевищення сум нарахованого платником податку податкового кредиту суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом року як заробітна плата. Згідно з визначенням поняття "заробітна плата", наведеним у пунктах 1.1 та 1.3 ст. 1 цього Закону, заробітна плата – це доходи, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом. Відносини трудового найму регулюються трудовим законодавством, зокрема КЗпП. При укладанні трудового договору з працівником працедавець видає наказ про зарахування його на роботу (у штат підприємства), на підставі якого робиться відмітка у трудовій книжці такого працівника про прийняття його на роботу на відповідну посаду. Таким чином, якщо студент у звітному 2007 р. навчався та працював і отримував заробітну плату (у розумінні Закону N 889-IV), а також у 2007 р. до податкового органу на нього надходила інформація за ф. N 1ДФ (ознака доходу 1), то саме він за наслідками 2007 р. є платником податку з доходів фізичних осіб і має право на звернення за податковим кредитом, за умови додержання ним вимог п. 5.3 ст. 5 цього Закону, а не члени його сім'ї першого ступеня споріднення (в тому числі мати). Якщо ж студент протягом звітного року одержував доходи від виконання договорів цивільно-правового характеру (разового договору, договору-підряду тощо), які не є трудовими договорами, то члени його сім'ї першого ступеня споріднення мають право на податковий кредит щодо сум, сплачених за навчання такого студента. Для підтвердження того, що доходи, одержані від роботи у 2007 р. у дільничній виборчій комісії, не є заробітною платою, потрібно звернутися до Центральної виборчої комісії України. Батьки оплачують навчання заміжньої дочки, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, при цьому чоловік дочки протягом календарного року не працював (перебував на обліку в центрі зайнятості). Чи мають право батьки на податковий кредит щодо оплати навчання дочки? До складу податкового кредиту дозволено включати суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення, але не більше суми, визначеної у пп. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 Закону N 889-IV, у розрахунку за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року. Такі витрати при навчанні платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення включаються до податкового кредиту одного з членів сім'ї за їх вибором. Зазначений вибір вважається здійсненим, якщо платник податку подає податкову декларацію, в якій визначається сума таких витрат. Якщо дочка навчалася і протягом 2007 р. не одержувала доходів у вигляді заробітної плати (перебувала у декретній відпустці) та її чоловік у 2007 р. був безробітним (перебував на обліку у центрі зайнятості), тобто вони не були платниками податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати (у податковому органі на них відсутня інформація за ф. N 1ДФ, ознака доходу 1), а в квитанціях на оплату навчання дочки вказано дані (ПІБ) одного з батьків, то він як платник податку, який поніс фактичні витрати на навчання члена сім'ї першого ступеня споріднення (дочки), має право на податковий кредит щодо вартості такого навчання. Якщо за навчання повнолітньої дитини (26 років), яка не працює, сплачує батько, то чи має він право на податковий кредит? Оскільки платником податку є батько, а в квитанціях на оплату навчання зазначено дані повнолітньої дитини, то з метою застосування норм Закону N 889-IV такі квитанції не є підтвердженням факту понесення витрат безпосередньо батьком. Водночас податкові органи при вирішенні питання надання податкового кредиту керуються також нормами Сімейного кодексу (статті 180 та 199), згідно з якими батьки повинні утримувати своїх неповнолітніх (до 18 років) дітей, а якщо повнолітні діти продовжують навчатися, то обов'язок щодо утримання та надання матеріальної допомоги покладається на батьків до досягнення дітьми 23-річного віку. У даному випадку батько не має підстав для реалізації права на податковий кредит за навчання повнолітньої дитини. Чому при розрахунку сум до повернення застосовується нарахована сума заробітної плати, а не фактично виплачена (одержана)? Згідно з пп. 5.1.1 п. 5.1 ст. 5 Закону N 889-IV податковий кредит – це сума (вартість) витрат, фактично понесених платником податку – резидентом протягом звітного податкового року, на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу. Водночас Законом N 889-IV встановлено обмеження щодо неперевищення сум нарахованого платником податку податкового кредиту понад суму загального оподатковуваного доходу, одержаного платником податку протягом року як заробітна плата. Відповідно до з п. 1.6 ст. 1 Закону N 889-IV загальний оподатковуваний дохід – це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Таким чином, відповідно до наведених норм Закону N 889-IV до розрахунку податкового кредиту включається сума нарахованої протягом звітного податкового року заробітної плати та сума здійснених витрат, дозволених цим Законом до включення до податкового кредиту. Щодо зменшення суми нарахованої заробітної плати на суми відрахувань до соціальних фондів, передбаченого п. 3.5 ст. 3 Закону N 889-IV, то ця норма застосовується виключно при визначенні об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб при нарахуванні заробітної плати. Водночас у ст. 5 Закону N 889-IV, яка регламентує порядок нарахування податкового кредиту, норми, аналогічні наведеним у п. 3.5 ст. 3 та ст. 6 Закону N 889-IV, відсутні. Крім того, при нарахуванні податкового кредиту цей Закон передбачає застосування інших, не пов'язаних з нарахуванням заробітної плати, критеріїв, зокрема документально підтверджених витрат. Законом N 889-IV установлено окремі, не пов'язані між собою, порядки визначення об'єкта оподаткування при нарахуванні заробітної плати та нарахування податкового кредиту. При цьому Законом N 889-IV передбачено лише порівняння розміру (суми) податкового кредиту з розміром (сумою) нарахованого доходу платника податку у вигляді заробітної плати. Таким чином, проведення розрахунку сум податку з доходів фізичних осіб, які підлягають поверненню платникам податку у зв'язку з реалізацією ними права на податковий кредит, в іншому порядку, ніж діючий, можна реалізувати шляхом внесення змін до відповідних статей Закону N 889-IV. Чи має право на податковий кредит громадянин України, який працює в консульстві (представництві) іноземної держави в Україні? Законом N 334/97-ВР (п. 1.16 ст. 1) визначено, що дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва іноземних держав, міжнародні організації та їх представництва, що мають дипломатичні привілеї та імунітети, а також представництва інших іноземних організацій і фірм, які не здійснюють господарської діяльності відповідно до законодавства України, розташовані на території України, є нерезидентами – юридичними особами. Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону N 889-IV нерезиденти не є податковими агентами, тобто не зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок з доходів, виплачуваних найманим працівникам, та подавати щодо цього податкову звітність податковим органам. Згідно із Законом N 889-IV (статті 1 та 3) об'єктом оподаткування у платника податку – резидента є як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи. Оскільки дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва іноземних держав, міжнародні організації та їх представництва, що мають дипломатичні привілеї та імунітет, не здійснюють господарської діяльності відповідно до законодавства України, то джерело будь-яких доходів, що виплачуються громадянам України такими установами згідно з трудовими або іншими цивільно-правовими договорами, є іноземним. Відповідно до пп. 9.9.1 п. 9.9 ст. 9 Закону N 889-IV, якщо джерело виплати будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, то сума такого доходу включається до складу річного оподатковуваного доходу платника податку – їх отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію. Чи може фізична особа претендувати на податковий кредит з іпотеки, якщо вона будує квартиру, на яку одержано іпотечний кредит? Згідно зі ст. 1 Закону N 898-IV іпотека – це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця. Водночас відповідно до положень п. 1.5 ст. 1 Закону N 889-IV іпотечним житловим кредитом є фінансовий кредит, що надається фізичній особі (позичальнику) строком не менше п'яти повних календарних років для фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом або придбанням квартири (кімнати) або житлового будинку (його частини) (з урахуванням землі, що знаходиться під таким житловим будинком, чи присадибної ділянки) у власність з відповідним прийняттям кредитором такого житла у заставу. Враховуючи положення Закону N 889-IV та норми Закону N 898-IV, скористатися податковим кредитом на сплачені за іпотечним кредитом проценти мають право платники податку, в договорах на отримання кредиту на придбання (будівництво) житла яких зазначено, що кредит видано на придбання (будівництво) житла, яке приймається кредитором у заставу. До кредитного (фінансового) договору в обов'язковому порядку має бути укладений договір іпотеки (застави) нерухомого майна, що придбавається чи будується, який є невід'ємним доповненням до такого кредитного договору. Згідно з п. 10.1 ст. 10 Закону N 889-IV право платника на податковий кредит виникає у разі, якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи придбавається житловий будинок (квартира, кімната), визначений таким платником податку як основне місце його проживання. Таке визначення здійснюється платником податку самостійно, зокрема, шляхом реєстрації (внесення відомостей до паспортного документа такого платника податку) об'єкта житлової іпотеки його місцем проживання відповідно до норм Закону N 1382-ІV (лист Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 12.02.2007 р. N 06-10/10-138). Якщо громадянин одержав іпотечний кредит у валюті (доларах США) і його повернення згідно з кредитним договором передбачено також у валюті, то чи має він право на податковий кредит щодо відсотків, сплачених за таким іпотечним кредитом? Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону N 889-IV до складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат. Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтями 509 та 533 Цивільного кодексу встановлено, що грошове зобов'язання має бути виражене і виконане у грошовій одиниці України – гривні. Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу є грошова одиниця України – гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Щодо питань іпотечного кредитування, то вони регулюються, зокрема, Законом Згідно з п. 6 Прикінцевих положень цього Закону Кабінет Міністрів України зобов'язаний привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом. На виконання цього доручення постановою N 1330 утворено Державну іпотечну установу, до компетенції якої (її Наглядової ради) входить, зокрема, регулювання питань іпотечного кредитування. Рішенням правління Державної іпотечної установи від 12.09.2005р. N 15 прийнято Вимоги до іпотечних кредитів (далі – Вимоги) та Рішенням від 13.06.2006 р. N 35 прийнято Стандарти надання, рефінансування та обслуговування іпотечних житлових кредитів (далі – Стандарти). Положення Стандартів і Вимог побудовані на загальних нормах законодавства, зокрема, наведених вище нормах Цивільного кодексу. Згідно з визначенням термінів, наведених у Стандартах, договір про іпотечний кредит – це договір, відповідно до якого Первинний кредитор зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти з метою придбання або ремонту житлового приміщення під заставу цього житлового приміщення в розмірі та на умовах, передбачених договором про іпотечний кредит (форму якого погоджено відповідно до Стандартів установи), а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити відсотки за користування ними. Відповідно до п. 3.2 ст. 3 Вимог надання іпотечних кредитів позичальникам – фізичним особам здійснюється первинним кредитором виключно у грошовій одиниці України – гривні. Погашення іпотечного кредиту та відсотків за його користування здійснюється також виключно у грошовій одиниці України – гривні. Якщо фінансовий кредит на придбання (будівництво) житла було одержано фізичною особою у банківській установі в іноземній валюті, то такий кредит не може розглядатися як іпотечний кредит, за яким згідно із Законом N 889-IV. передбачено реалізацію права платника податку на податковий кредит. За яким іпотечним кредитом (договором) платник має право на податковий кредит? Згідно з п. 1.16 ст. 1 Закону N 889-IV податковий кредит – це сума (вартість) витрат, понесених платником податку – резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року. Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону N 889-IV до складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат, тобто платіжними (розрахунковими) документами. Відповідно до положень п. 1.5 ст. 1 Закону N 889-IV іпотечним житловим кредитом є фінансовий кредит, що надається фізичній особі (позичальнику) строком не менше п'яти повних календарних років для фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом або придбанням квартири (кімнати) або житлового будинку (його частини) (з урахуванням землі, що знаходиться під таким житловим будинком, чи присадибної ділянки) у власність з відповідним прийняттям кредитором такого житла у заставу. Враховуючи положення Закону N 889-IV, право на податковий кредит щодо сплачених за іпотечним кредитом процентів мають платники податку, в яких договори на отримання кредиту на придбання (будівництво) житла відповідають таким умовам: у кредитному договорі має бути зазначено, що його видано на придбання (будівництво) житла, яке приймається кредитором у заставу; до кредитного договору в обов'язковому порядку має бути укладений договір іпотеки (застави) нерухомого майна, що придбавається чи будується, який є невід'ємним доповненням до такого кредитного договору; договір про іпотечний кредит та договір іпотеки (застави) мають бути укладеними після 1 січня 2004 р. (після набрання чинності законами N 898-IV та N 889-IV); договір іпотеки (застави) обов'язково має бути нотаріально посвідчений; кредит має бути отриманий від банку; договір про іпотечний кредит укладено на термін не менше ніж 5 років. Чи має право громадянин на податковий кредит за процентами, сплаченими за іпотечним кредитом на придбання гаражу? Згідно з п. 10.1 ст. 10 Закону N 889-IV платник податку – резидент має право включити до складу податкового кредиту частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом, фактично сплачених протягом звітного податкового року. Таке право виникає у разі, якщо за рахунок такого іпотечного житлового кредиту будується чи придбавається житловий будинок (квартира, кімната), визначений таким платником податку як основне місце його проживання. Відповідно до п. 1.5 ст. 1 Закону N 889-IV іпотечний житловий кредит – це фінансовий кредит, що надається фізичній особі строком не менше п'яти повних календарних років для фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом або придбанням квартири (кімнати) або житлового будинку (його частини) (з урахуванням землі, що знаходиться під таким житловим будинком, чи присадибної ділянки), які надаються у власність позичальника з прийняттям кредитором такого житла (землі, що знаходиться під ним, чи присадибної ділянки) у заставу. Індивідуальні (окремі) гаражі або місця на гаражних стоянках чи в гаражних кооперативах відповідно до пп. 1.10.1 п. 1.10 ст. 1 Закону N 889-IV не є житловою нерухомістю, тому на неї не можуть бути поширені норми пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 та ст. 10 цього Закону.   Квартиру придбано за рахунок кредиту, виданого банком на споживчі цілі. Чи має право у такому випадку платник податку на податковий кредит? Відповідно до ст. 1 Закону N 898-IV іпотека – це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця. Відповідно до положень п. 1.5 ст. 1 Закону N 889-IV іпотечним житловим кредитом є фінансовий кредит, що надається фізичній особі (позичальнику) строком не менше п'яти повних календарних років для фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом або придбанням квартири (кімнати) або житлового будинку (його частини) (з урахуванням землі, що знаходиться під таким житловим будинком, чи присадибної ділянки) у власність з відповідним прийняттям кредитором такого житла у заставу. Враховуючи положення Закону N 889-IV та норми Закону N 898-IV, скористатися податковим кредитом на сплачені за іпотечним кредитом проценти мають право платники податку, в договорах на отримання кредиту на придбання (будівництво) житла яких зазначено, що кредит видано на придбання (будівництво) житла, яке приймається кредитором у заставу. До кредитного (фінансового) договору в обов'язковому порядку має бути укладений договір іпотеки (застави) нерухомого майна, що придбавається чи будується, який є доповненням до такого кредитного договору. Згідно з п. 10.1 ст. 10 Закону N 889-IV право платника на податковий кредит виникає у разі, якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи придбавається житловий будинок (квартира, кімната), визначений таким платником податку як основне місце його проживання. Таке визначення здійснюється платником податку самостійно, зокрема, шляхом реєстрації (внесення відомостей до паспортного документа такого платника податку) об'єкта житлової іпотеки його місцем проживання відповідно до норм Закону N 1382-IV. Враховуючи зазначене, право на податковий кредит щодо процентів, сплачених за користування іпотечним житловим кредитом, мають лише фізичні особи, в яких умови повністю відповідають вимогам, зазначеним у пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 та ст. 10 Закону N 889-IV. Договір на навчання укладено між вузом та студентом (дитиною), в документах (квитанціях) про оплату навчання зазначено прізвище, ім'я та по батькові студента (дитини), а за податковим кредитом звертається платник податку – батько цього студента. Студент не одержує доходів у вигляді заробітної плати, тобто не має права самостійно звернутися за податковим кредитом. Чи має батько право на податковий кредит? Щодо реалізації платником податку права на податковий кредит у разі, коли платник податку пред'являє як підтвердні документи розрахункові документи (квитанції, касові ордери, чеки тощо), в яких зазначено прізвище, ім'я та по батькові не батька, а студента (дитини), з яким укладено договір на навчання, то такі документи податкові органи повинні приймати, а зазначені в них суми мають включатися до розрахунку податкових зобов'язань, за винятком випадків, коли такий студент сам протягом року отримував заробітну плату. Підставою для цього є норми цивільного законодавства, зокрема Сімейного кодексу, згідно зі статтями 180 та 199 якого батьки повинні утримувати своїх неповнолітніх дітей (до 18 років), а якщо повнолітні діти продовжують навчатися, то обов'язок щодо утримання та надання матеріальної допомоги покладається на батьків до досягнення дітьми 23-річного віку. Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу право володіння, користування та розпорядження своїм майном, у тому числі грошовими коштами, належить його власникові, а неповнолітні діти за згодою батьків можуть вчиняти деякі правочини (ст. 32 Цивільного кодексу), зокрема провадити розрахункові операції щодо укладеного на їх ім'я договору на навчання. Це положення застосовується i до дітей, вік яких обумовлено ст. 199 Сімейного кодексу. Законодавством передбачено, що платник податку має право доручити своїй дитині здійснити правочин у вигляді проведення розрахунку (сплати коштів) за навчання за рахунок належних платнику податку коштів (у тому числі заробітної плати). При цьому фактичні витрати на оплату вартості навчання несе платник податку – батько (мати) дитини, яка навчається. Тобто документи (квитанції, касові ордери, чеки тощо), в яких зазначено прізвище, ім'я та по батькові дитини – платника податку, є документами, що підтверджують фактично понесені витрати платника податку у зв'язку з оплатою вартості середньої професійної або вищої освіти члена сім'ї першого ступеня споріднення (дитини), та дають право на одержання ним податкового кредиту згідно з пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону N 889-IV. При бажанні платника податку використати право на компенсацію йому вартості навчання непрацюючого члена його сім'ї першого ступеня споріднення за умови, що в квитанції зазначено прізвище такого члена його сім'ї, платник податку має підтвердити це копією укладеного договору на навчання та документально підтвердити родинні стосунки (ступінь споріднення) з такою особою. Договір на навчання укладено між вузом та батьком студента, а квитанції на оплату оформлено на ім'я студента, який не має самостійних джерел доходу. Чи має батько право на податковий кредит? Так, оскільки Законом N 1060-XII встановлено, що за неповнолітніх дітей (до 18 років) договір на навчання повинні укладати їх батьки, проте в договорі обов'язково зазначаються прізвище, ім'я та по батькові особи (дитини), яка безпосередньо навчатиметься. Враховуючи вищенаведені норми Сімейного та Цивільного кодексів, платник податку – батько може скористатися правом на податковий кредит на навчання своєї дитини у разі, якщо як підтвердні документи він пред'явить розрахункові квитанції згідно з укладеним договором на навчання, оформлені на ім'я студента-дитини, який не має самостійних джерел доходу. Платник податку навчається сам та навчає дитину. Чи застосовується в цьому разі обмеження, встановлене пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону N 889-IV, щодо неперевищення суми сплачених за навчання коштів понад 740 грн. (2007 р.)? Платник податку має право на включення до свого податкового кредиту суми витрат, фактично сплаченої за навчання себе та членів своєї сім'ї першого ступеня споріднення (у тому числі дітей), за умови, що сума нарахованого податкового кредиту не перевищує суми заробітної плати, одержаної протягом такого звітного року (пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону N 889-IV). Яка кількість місяців навчання враховується при розрахунку податкового кредиту? Кількість місяців навчання, які приймаються для розрахунку податкового кредиту, визначає навчальний заклад відповідно до укладеного договору. Якщо договором цього не передбачено, то платник податку, який реалізовує право на податковий кредит, повинен пред'явити довідку з такого навчального закладу щодо кількості місяців навчання (тривалість семестрів) у звітному податковому періоді (році). У 2006 р. одним платіжним документом (квитанцією) було здійснено оплату за I та II семестри навчального року, тобто частково за місяці навчання у 2006 р. та частково – за 2007 р. Чи можна таку квитанцію приймати як підтвердний документ при реалізації права на податковий кредит за 2007 р.? Щодо сум, сплачених у 2006 р. за періоди (місяці) навчання в 2007 р., то вони включаються до податкового кредиту 2007 р. на підставі платіжного документа (квитанції) про оплату вартості навчання, здійснену в 2006 р. Згідно з договором на навчання, укладеним вузом з платником податку, передбачено помісячну оплату за навчання дружини платника податку в сумі 459 грн. Платник податку з метою реалізації права на податковий кредит пред'являє до податкового органу копії десяти квитанцій на оплату навчання за 2007 р. У семи квитанціях зазначено безпосередньо прізвище, ім'я та по батькові платника податку, а в трьох – прізвище, ім'я та по батькові його дружини, яка має інше прізвище. При цьому i платник податку, i його дружина мали в 2007 р. доходи у вигляді заробітної плати. Чи приймаються як підтвердні документи платника податку, який подав декларацію з метою одержання відшкодування за податковим кредитом, три квитанції, в яких платником зазначено дружину? Відповідно до пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону N 889-IV до податкового кредиту можна включити лише суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення, але не більше суми, визначеної пп. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 цього Закону. При навчанні платника податку або іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення зазначена сума включається до податкового кредиту одного з таких членів за їх вибором. При навчанні обох членів подружжя фактично сплачена сума за навчання включається окремо до податкового кредиту кожного відповідно до вартості його навчання. Зазначений у цьому підпункті вибір вважається здійсненим, якщо платник податку подає податкову декларацію, у якій зазначається сума таких витрат. Тобто у разі коли чоловік i дружина (або інші члени сім'ї першого ступеня споріднення) працюють та одержують заробітну плату i при цьому оплачують своє навчання, вони можуть включити до складу свого податкового кредиту лише суми, сплату яких фактично підтверджено відповідним розрахунковим документом, в якому зазначено, що платіж за навчання здійснено безпосередньо особою, яка зверталася за податковим кредитом. У деяких вузах (навіть з навчанням на бюджетній основі) навчання на військовій кафедрі оплачується окремо від основного. Чи можна включати такі суми до податкового кредиту? Оскільки навчання на військовій кафедрі – це додаткова послуга навчального закладу, яка не є обов'язковою у процесі безпосереднього навчання за обраним фахом, то й оплачується вона окремо (додатково) від оплати за навчання згідно з укладеним з вузом договором. Включення таких витрат до податкового кредиту чинним законодавством не передбачено. При вузах є підготовчі курси, навчання на яких надає право вступу до цих навчальних закладів без вступних іспитів (абітурієнт "автоматично" зараховується до вузу на І курс навчання), тобто такі курси й подальше безпосереднє навчання у цьому навчальному закладі є єдиним безперервним процесом (циклом навчання). Чи включається до податкового кредиту оплата за навчання на таких підготовчих курсах? Підготовчі курси – додаткова послуга навчального закладу, метою якої є підготовка до вступу до навчального закладу. Навчання на таких курсах не є обов'язковим, не зараховується до загального курсу навчання безпосередньо за обраним фахом після вступу до вузу i оплачується відповідно до окремого договору, тому включення до податкового кредиту оплати за навчання на підготовчих курсах для вступу до вузу чинним законодавством не передбачено. Чи мають право батьки одночасно скористатися правом на податковий кредит на навчання дитини (іншого члена сім'ї першого ступеня споріднення)? Частиною "а" пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону N 889-IV визначено, що при навчанні платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення витрати, понесені у зв'язку з оплатою навчання, можуть включатися до податкового кредиту одного з таких членів за їх вибором. Вибір вважається здійсненим, якщо платник податку подає податкову декларацію, в якій зазначається сума таких витрат, тому доцільно рекомендувати платникам податку, які звертаються за одержанням податкового кредиту на навчання дитини (членів сім'ї першого ступеня споріднення), зазначити (підтвердити) у деклараціях, що другий із батьків не користується правом на податковий кредит. Квитанції на оплату навчання студента-дитини оформлено на батька, але протягом року студент-дитина (заочна форма навчання) працював. Чи має право батько одержати податковий кредит на навчання дитини? Якщо студент у звітному 2007 р. навчався та працював i отримував заробітну плату, а також до податкового органу в 2007 р. на нього надходила інформація за ф. N 1ДФ (ознака доходу 1), то він є платником податку з доходів фізичних осіб i право на звернення за податковим кредитом, за умови додержання ним вимог п. 5.3 ст. 5 Закону N 889-IV, має він, а не члени його сім'ї першого ступеня споріднення, зокрема батько. Якщо студент протягом звітного року одержував доходи, відмінні від заробітної плати, зокрема від виконання договорів цивільно-правового характеру (разового договору, договору-підряду тощо), які не є трудовими договорами, то члени його сім'ї першого ступеня споріднення мають право на податковий кредит на навчання. Винятком є випадки, коли студент після закінчення навчання у звітному році влаштувався на роботу й одержував заробітну плату. Щодо включення до податкового кредиту суми 740 грн. у розрахунку за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року та враховуючи те, що під час навчання студент не працював i не одержував заробітної плати, тобто не був платником податку, а працевлаштувався лише після одержання диплому про закінчення вузу, за податковим кредитом може звернутися той із батьків, який оплачував навчання дитини.   Чому при проведенні розрахунку сум податку, які підлягають поверненню платнику податку у зв'язку з реалізацією ним права на податковий кредит, застосовується нарахована заробітна плата, а не заробітна плата, що залишається після відрахувань (внески до соціальних фондів, податкова соціальна пільга)? Законом N 889-IV встановлено обмеження щодо неперевищення суми нарахованого платником податку податкового кредиту понад суму загального оподатковуваного доходу, одержаного платником податку протягом року як заробітна плата. Пунктом 1.6 ст. 1 Закону N 889-IV визначено, що загальний оподатковуваний дохід – це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Таким чином, до розрахунку податкового кредиту включаються сума нарахованої протягом звітного податкового року заробітної плати та сума понесених витрат. Крім того, оскільки Законом N 889-IV право на податковий кредит надано усім платникам податку незалежно від розміру їх доходу (заробітної плати), то зазначений підхід у прийнятті за основу під час розрахунку саме нарахованої заробітної плати відповідає принципу рівності всіх платників податку незалежно від того, користувалися вони протягом року податковою соціальною пільгою чи ні та які розміри внесків до соціальних фондів було відраховано з їх заробітної плати. Чи мають право на податковий кредит баба (дід), сестра (брат), тітка (дядько) або інші особи, які оплачували навчання студента у вузі, а також батьки студента у разі, коли за їх дорученням навчання оплачували інші особи? Згідно з пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону N 889-IV до податкового кредиту може включатися сума коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення. Членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так i її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти. Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються особами другого ступеня споріднення. Отже, якщо навчання свого родича оплачували особи, які не є його членами сім'ї першого ступеня споріднення, то вони не мають права на податковий кредит. Щодо здійснення оплати за навчання через представника, то згідно з главами 17 та 68 Цивільного кодексу за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Представник може бути уповноваженим на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Довіритель зобов'язаний видати повіреному (представнику) довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Таким чином, якщо за податковим кредитом звертається платник податку, який є особою першого ступеня споріднення зі студентом, але в квитанціях про оплату вартості навчання зазначено іншу особу, то при пред'явленні нотаріально завіреної довіреності або укладеного з юридичною особою договору доручення, які передбачають оплату від імені та за рахунок такого платника податку вартості навчання члена його сім'ї першого ступеня споріднення, він має право на податковий кредит. Чи має право на податковий кредит студент-заочник, який працює, якщо оплату за навчання він здійснював за рахунок кредиту, одержаного безпосередньо на навчання i розміщеного на депозитному рахунку в банку? Законом N 889-IV визначено, що платник податку за наслідками звітного податкового року має право включити до складу податкового кредиту витрати, фактично понесені ним, у тому числі на навчання. При цьому Законом N 889-IV встановлено обмеження щодо неперевищення сум нарахованого платником податку податкового кредиту понад суму загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом року як заробітна плата, проте немає ніяких застережень щодо безпосередніх джерел виникнення коштів, сплачених за навчання. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів (суму позики) або таку саму кількість речей того самого роду та такої самої якості (ст. 1046 глави 71 Цивільного кодексу). Враховуючи те, що суму позики (кредиту) було спрямовано на оплату навчання, а також те, що сума позики є поворотною i платник податку несе фактичні витрати на повернення такої позики, то суму, сплачену за навчання за рахунок позики (кредиту), слід включати до податкового кредиту. Чи мають право на податковий кредит платники податку, які одержують доходи, відмінні від заробітної плати? Законом N 889-IV встановлено обмеження щодо неперевищення сум нарахованого платником податку податкового кредиту понад суму загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом року як заробітна плата. Відповідно до п. 1.1 та частини "д" п. 1.3 ст. 1 Закону N 889-IV заробітна плата – це доходи, нараховані (виплачені, надані) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України від працедавця. Трудові відносини регулюються КЗпП, а оплата праці – Законом N 108/95-ВР. Отже, якщо умови та оплата праці фізичних осіб не підпадають під регулювання зазначеного законодавства, то такі особи одержують доходи, відмінні від заробітної плати, i не мають права на податковий кредит. До таких осіб відносяться, зокрема, військовослужбовці, співробітники органів внутрішніх справ, суб'єкти підприємницької діяльності – фізичні особи. Чи мають право на податковий кредит громадяни України – працівники представництв іноземних держав, консульств? Пунктом 1.16 ст. 1 Закону N 334/94-ВР визначено, що розташовані на території України дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва іноземних держав, міжнародні організації та їх представництва, що мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також представництва інших іноземних організацій i фірм, які не здійснюють господарської діяльності відповідно до законодавства України, є нерезидентами – юридичними особами. Нерезиденти не є податковими агентами, тобто не зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок з доходів, що виплачуються найманим працівникам, та подавати податкову звітність (п. 1.15 ст. 1 Закону N 889-IV). Оскільки дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва іноземних держав, міжнародні організації та їх представництва, що мають дипломатичні привілеї та імунітет, не здійснюють господарської діяльності відповідно до законодавства України, то джерело будь-яких доходів, що виплачуються громадянам України такими установами згідно з трудовими або іншими цивільно-правовими договорами, є іноземним. Згідно з пп. 9.9.1 п. 9.9 ст. 9 Закону N 889-IV, якщо джерело виплати будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, то сума такого доходу включається до складу річного оподатковуваного доходу платника податку – їх отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію. Враховуючи вищенаведене, працівники зазначених установ не одержують заробітної плати, тому не мають права на податковий кредит. Чи мають право на податковий кредит особи, які відмовилися від одержання індивідуального ідентифікаційного номера? Законом N 889-IV встановлено певні обмеження права на нарахування податкового кредиту. Так, згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього Закону податковий кредит може бути нарахований виключно резидентом, який має індивідуальний ідентифікаційний номер. Особи, які офіційно відмовилися від ідентифікаційного номера, мають право здійснювати будь-які платежі без цього номера, але не мають законодавчих підстав для нарахування податкового кредиту. Батьки розлучені, дитина проживає з матір'ю, а навчання цієї дитини оплачує батько. Чи має право батько одержати податковий кредит на навчання своєї дитини? Згідно з пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону N 889-IV до податкового кредиту може бути включена сума коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення. Членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так i її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти. Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення (пп. 1.20.4 п. 1.20 ст. 1 Закону N 889-IV). При цьому Законом не передбачено обов'язкового спільного проживання членів сім'ї. Отже, якщо батька не позбавлено батьківських прав та його дитину не всиновлено іншим платником податку (наприклад, новим чоловіком колишньої дружини), то згідно з нормами цивільного законодавства батько є членом сім'ї своєї дитини першого ступеня споріднення i має право на нарахування податкового кредиту, сплаченого за навчання дитини. Як слід розуміти положення частини "а" пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону N 889-IV щодо здійснення вибору між членами сім'ї першого ступеня споріднення при реалізації права на податковий кредит, зокрема, якщо дитина-студент працює, а у квитанції зазначено прізвище, ім'я та по батькові одного з батьків? Згідно з п. 1.16 ст. 1 Закону N 889-IV податковий кредит – це сума (вартість) витрат, понесених платником податку, у тому числі у зв'язку з компенсацією вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення (чоловік, дружина, діти). Якщо в сім'ї батько, мати й дитина, яка навчається, працюють i одержують заробітну плату, то всі вони є платниками податку. Відповідно до пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону N 889-IV, якщо навчається сам платник податку (дитина) та/або він навчає іншого члена своєї сім'ї першого ступеня споріднення (матір чи батька), зазначена сума включається до податкового кредиту одного з таких членів за їх вибором. Якщо мати та батько дитини – платника податку не навчаються, то за податковим кредитом має звернутися тільки сама дитина (стосується вартості навчання, оплаченої особисто та в межах своєї заробітної плати). Чи має право платник податку за підсумками податкового року на податковий кредит, якщо підприємство нараховувало, проте не перераховувало протягом року до бюджету податок з виплачуваної працівнику заробітної плати? Згідно зі ст. 50 Бюджетного кодексу та наказом N 58/78/22 поверненню з бюджету підлягають надміру або помилково сплачені податки, збори (обов'язкові платежі). Повернення платнику податку помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) здійснюється з того бюджету, до якого зараховувався у поточному бюджетному році платіж, що підлягає поверненню, та в межах таких надходжень. Отже, для розрахунку сум податку з доходів фізичних осіб, які підлягають поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з реалізацією ним права на податковий кредит, застосовується сума сплаченого, тобто зарахованого до відповідного бюджету податку, а не нарахованого (утриманого) працедавцем. Чи можна включати до складу податкового кредиту вартість навчання в інтернатурі та магістратурі? Відповідно до Закону N 2984-III університет є вищим навчальним закладом IV рівня акредитації, який здійснює підготовку фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста та магістра. Освітньо-професійна програма підготовки спеціаліста передбачає здобуття особою повної вищої медичної (фармацевтичної) освіти за спеціальністю, про що видається диплом про вищу освіту встановленого Кабінетом Міністрів України зразка. Згідно з Положенням про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних i фармацевтичних закладів освіти III – IV рівня акредитації, медичних факультетів університетів, затвердженим наказом N 291, спеціалізація (інтернатура) є обов'язковою формою післядипломної підготовки випускників усіх факультетів вищих медичних i фармацевтичних закладів освіти III – IV рівня акредитації, медичних факультетів університетів незалежно від підпорядкування та форми власності, після закінчення якої їм присвоюється кваліфікація лікаря (провізора) – спеціаліста з конкретної спеціальності та видається сертифікат встановленого зразка. Підготовка магістрів здійснюється у вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладах IV рівня акредитації та проводиться, як правило, одночасно з підготовкою спеціалістів у інтернатурах. Після закінчення магістратури особі видається диплом магістра медицини (фармації) про здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації магістра. Таким чином, інтернатура (спеціалізація) є невід'ємною ланкою безперервного процесу підготовки у вищому медичному (фармацевтичному) закладі освіти фахівців за професійним спрямуванням "Медицина" та "Фармація", а магістратура – окремим самостійним освітньо-кваліфікаційним рівнем вищої освіти. Враховуючи вищезазначене, лише суми коштів, сплачені платником податку на користь вищих медичних та фармацевтичних навчальних закладів для компенсації вартості навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення в інтернатурі та магістратурі, при дотриманні всіх норм ст. 5 Закону N 889-IV можуть включатися до податкового кредиту такого платника податку за звітний рік. Чи може включатися до податкового кредиту вартість навчання в аспірантурі? Статтею 5 Закону N 889-IV визначено, що платник податку за наслідками звітного податкового року має право на податковий кредит, у тому числі у зв'язку з оплатою вартості середньої професійної або вищої форми навчання. Згідно зі ст. 53 Закону N 2984-III аспірант (ад'юнкт) – це особа, яка має повну вищу освіту i освітньо-кваліфікаційний рівень магістра або спеціаліста, навчається в аспірантурі (ад'юнктурі) вищого навчального закладу або наукової установи для підготовки дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук. Тобто метою навчання в аспірантурі є не здобуття вищої освіти, а здобуття наукового ступеня на підставі вже одержаної вищої освіти. Отже, навчання в аспірантурі не відноситься до одержання вищої освіти, тому оплата за навчання в аспірантурі не включається до складу податкового кредиту платника податку. Яку кількість місяців навчання у звітному податковому році потрібно враховувати при розрахунку податкового кредиту студентам заочної форми навчання? З метою з'ясування цього питання ДПА України звернулась із запитом до Міністерства освіти i науки України, яке повідомило, що в даному випадку навчальний рік триває 12 місяців у календарному році. При розрахунку сум податку, що підлягає поверненню платнику податку у зв'язку з реалізацією встановленого ст. 5 Закону N 889-IV права на податковий кредит щодо вартості навчання на заочній формі, слід враховувати 12 місяців навчання у звітному податковому році. Відповіді підготовлено за сприяння Тетяни ДОБРОДІЙ, начальника відділу розгляду звернень платників Департаменту оподаткування фізичних осіб ДПА України